КАРАЇМИ

Караїми — корінний народ України. Національна меншина, що мешкає переважно у Криму (кримські караїми) та Івано-Франківській області (галицькі караїми). В Україні мешкає більш ніж 1000 караїмів, з них у Криму більша частина.

Караїмська мова належить до кипчацько-половецької підгрупи кипчацької групи тюркських мов.

У 2003 році Всенародним з’їздом кримських караїмів України було прийняте наступне формулювання самовизначення: Кримські караї (кримські караїми-тюрки) — корінний народ Криму, об’єднаний спільністю крові, мови та звичаїв, усвідомлює власну етнічну індивідуальність, кровну спорідненість з іншими тюркськими народами, самобутність культури та релігійну самостійність, відчуває особливі почуття до Криму, як до історичної батьківщини, виражає дружнє ставлення до інших народів і конфесій, поважає їх самоідентифікацію.

Захарія Абрагамович (1878 — 1903) — караїмський поет з Галичини.

Народився в селянській сім’ї, жив у Галичі. Навчався в Станіславській гімназії, але був виключений за непослух. Вступив до цісарсько-королівського війська Австро-Угорської імперії, де захворів на сухоти й помер молодим.

Писав караїмською, а також українською й польською мовами. Значне місце в тематиці його віршів посідають патріотичні мотиви. Так, перебуваючи на військовій службі, він писав (українською мовою!): Не замінить Лаба
Дністра дорогого —
Могучого батька
Галичанських рік.

Крім того, Абрагамович перекладав українські пісні караїмською мовою.